1.2 Організація арт-терапевтичної роботи з людьми похилого віку.

Для арт-терапевтичної роботи необхідно мати широкий вибір різних образотворчих матеріалів. Поряд з фарбами, олівцями, восковими крейдою або пастеллю часто використовуються також журнали, кольоровий папір, фольга, текстиль, глина, пластилін, спеціальне тісто - для ліплення, пісок з мініатюрними фігурками – для "гри з пісочницею", дерево і інші матеріали. Папір для малювання повинен бути різних форматів і відтінків. Необхідно також мати кисті різних розмірів, губки для зафарбовування великих просторів, ножиці, нитки, різні типи клеїв, скотч і т.д.

Слід враховувати те, що вибір того чи іншого матеріалу може бути пов'язаний з особливостями стану і особи клієнта, а також з динамікою арт-терапевтичного процесу. Клієнту має бути надана можливість самому вибирати той чи інший матеріал і засоби для образотворчої роботи. Як правило, на початку роботи клієнти воліють користуватися олівцями, восковими крейдою або фломастерами. Ці засоби роботи дозволяють їм добре контролювати процес малювання, що відповідає потребі уникати конфронтації зі своїми почуттями на початкових етапах роботи. Вибір цих коштів може бути пов'язаний з потребою в психологічній захищеності. 

На наступних етапах арт-терапевтичного процесу клієнти поступово освоюють інші матеріали, в тому числі фарби, надають їм великі можливості для вираження різноманітних переживань і роботи з власними почуттями. Крім того, фарби, змішуючись і створюючи різноманітні відтінки, роблять образотворчий процес менш передбачуваним, сполученим з проявом тонких нюансів емоційних станів і різних аспектів досвіду клієнта. Коли подолані захисні тенденції, фарби здатні викликати сильний емоційний відгук, відчуття радості відкриття, стимулювати уяву [10]. 

Глина, тісто, пісок і інші пластичні матеріали володіють значними можливостями для вираження сильних переживань, у тому числі почуття гніву. Робота з ними передбачає велику ступінь фізичної залученості й м'язової активності, що робить її більш "енергоємної", яка зачіпає психофізіологічні процеси. Тому при роботі з ними нерідко може мати місце позитивний ефект при психосоматичних порушеннях і соматовегетативних проявах невротичних станів. 

Використання техніки колажу нерідко допомагає пацієнтам подолати боязкість, пов'язану з відсутністю "художнього таланту" і умінь. Крім того, використання вже готових предметів і зображень для створення з них нової композиції дає пацієнтам почуття захищеності, оскільки вони не так ототожнюють свої переживання з цими предметами та зображеннями, як, наприклад, при малюванні. Це забезпечує їм необхідний ступінь дистанційованості від занадто сильних або делікатних почуттів і необхідну ступінь безпеки при образотворчої роботі.

Серед сучасних засобів і напрямів в арт-терапії все яскравіше заявляє про себе відносно нове перспективний напрям – орігамі - конструювання різноманітних паперових фігурок шляхом складання квадрата без вирізання та склеювання. 

Численні дослідження свідчать про те, що заняття орігамі покращують якість життя хворих, зменшують рівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі, допомагають встановити контакт між лікарем і пацієнтом.

Займаючись орігамі, пацієнт стає учасником захоплюючого дії - перетворення паперового квадрата в оригінальну фігурку - квітка, коробочку, метелика, динозавра. Цей процес нагадує фокус, маленьку виставу, що завжди викликає радісне здивування. Шляхом послідовного нескладного складання паперу вздовж геометричних ліній отримуємо модель, яка вражає своєю красою і змінює в кращу сторону емоційний стан хворого. Виникає бажання показати комусь це диво, скласти щось ще. Зникають почуття ізольованості, налагоджується спілкування, в тому числі і лікаря з пацієнтом, що є особливо важливим, якщо пацієнт - дитина [11]. 

Метод sandplay (дослівно - пісочна гра) являє собою одну з незвичайних технік арт-терапії, під час якої дитина (а іноді і дорослий) будує власний світ в мініатюрі з піску і невеликих фігурок, висловлюючи на піску те, що спонтанно виникає протягом заняття . У процесі роботи, дитина може змішувати пісок з водою, якщо йому необхідно сформувати пагорби, гори, або створити різні вологі ландшафти, наприклад, болото. Крім того, в роботі використовується безліч мініатюрних фігур: людей, тварин, дерев, будівель, автомобілів, мостів, релігійних символів, і ще багато іншого. Така безліч фігур і матеріалів необхідно для того, щоб дати дитині стимул створювати власний світ. 

Цей метод можна використовувати в роботі з дітьми від трьох років (а також, як один з етапів у роботі з підлітками та дорослими), з наступним спектром проблем: 

Ø    Різні форми порушень поведінки 

Ø    Складнощі у взаєминах з дорослими (батьками, вихователями, вчителями) і однолітками 

Ø    Психосоматичні захворювання 

Ø    Підвищена тривожність, страхи 

Ø    Труднощі, пов'язані зі змінами в сімейному (розлучення, поява молодшого дитини, і т.д.) і в соціальній ситуаціях (дитячий сад, школа) 

Ø    Неврози. 

Багато арт-терапевти використовують працю з ефектами. Метою даної роботи завжди є поглиблене самопізнання, освоєння нових видів діяльності і способів поведінки в невідомій ситуації, актуалізація сильних переживань, почуттів, фантазій і страхів. У цьому напрямку немає чіткої тематичної обумовленості. Прийоми піменіми на робочій стадії групи в умовах сформувалася атмосфери довіри та прийняття. Ці техніки відносяться до технік роботи з глибинним несвідомим і використовуються в контексті аналітичної та екзистенціальної арт-терапії. Серед технік цього напрямку можна виділити наступні: створення об'ємної композиції або скульптури з паперу, малюнок на м'ятою або на мокрій папері, експерименти з кольором, використання контрастних кольорів і стилів, вільні каракулі, монотипії (створення малюнка на склі та відбиток на папері), відбитки різних предметів, техніка роздування фарби, чорнильні плями і метелики, змішування фарб, малюнок вугільними крейдою і т.д. [10] 

В арт-терапії використовуються індивідуальні та групові форми роботи. Особливо яскравий ефект дає робота в групі. Наприклад, пропонується створення індивідуальних робіт у групі, а також створення спільної роботи. Кожен учасник вкладає в цю роботу щось своє. Багато роботи, зроблені з паперу, композиції з природного матеріалу та інше клієнти забирають з собою додому, показують своїм родичам і знайомим, прагнуть навчити їх тому, що навчилися самі. 

При груповій роботі з дітьми арт-терапевти використовують особливі прийоми вербальної і невербальної зворотного зв'язку, включаючи адаптовані до особливостей дитячої психіки інтерпретації. Так, наприклад, в ході роботи з групою ведучий може коментувати дії і образотворчу продукцію учасників занять. Такі коментарі можуть включати не тільки «віддзеркалювання», але й використання найпростіших пояснень того, чому дитина це малює або робить, або які переживання він при цьому може відчувати. Використовувати цей прийом психотерапевт повинен, однак, з великою обережністю, щоб не нав'язати дітям власних почуттів. 

Оскільки абстрактне мислення у дітей розвинене слабо, арт-терапевт коментує їх дії і малюнки як можна простіше і конкретніше. З урахуванням недостатньої здатності дітей до саморефлексії арт-терапевт уникає психологічних визначень. При використанні інтерпретацій арт-терапевт також може користуватися метафорами. Цінність адаптованих до особливостей дитячого сприйняття інтерпретацій полягає в тому, що вони ведуть до розвитку у осіб похилого віку здатності до розуміння і словесному вираженню своїх почуттів і потреб, усвідомлення мотивів своїх вчинків та їх впливу на оточуючих. Інтерпретації мають і важливу соціалізуючого функцію, дозволяючи дитині розвинути механізми контролю над переживаннями і психологічні захисні механізми. 

Використовувані арт-терапевтом у ході його роботи з особами похолого віку прийоми вербальної і невербальної зворотного зв'язку можуть включати активне спостереження, переформулювання його висловлювань, селективні питання, констатацію відображених в малюнку, вчинках і міміці почуттів, повідомлення арт-терапевтом про свої почуття і асоціація з малюнком, обмежують дії і інші прийоми [12, 13, 14]. 

Стосовно до підлітків групова арт-терапія у багатьох випадках має певні переваги перед індивідуальною. Вона дає підліткам можливість самим контролювати, якою мірою довіряти оточуючим свої думки і переживання і в силу цього забезпечує їх велику, ніж в індивідуальній арт-терапії, психологічну захищеність. Це має особливе значення при роботі з підлітками, у яких спостерігаються симптоми посттравматичного стресового расстройтсва. Крім того, на відміну від індивідуальної психотерапії та арт-терапії, робота в умовах арт-терапевтичної групи дає підліткам відчуття більшої незалежності і, тим самим, задовольняє їх потреба в самостійності і захист свого особистого простору. Групова арт-терапія забезпечує підліткам можливість взаємної емоційної підтримки в період їх дистанціювання від сім'ї та психологічного самовизначення. При роботі з підлітками служить подоланню почуття соціальної ізоляції та стігматізірованності. Групове взаємодія з однолітками у присутності психотерапевта сприяє формуванню у підлітків з дисфункційних сімей досвіду більш здорових сімейних відносин[13]. 

Таким чином, сучасні арт-терапевти використовують в роботі з клієнтами безліч методів, серед яких малювання олівцями, фарбами, крейдою тощо, ліплення з тіста, глини, пластиліну тощо, орігамі, пісочну гру і багато інших методів . У кожному методі існує велика кількість технік, які терапевт підбирає залежно від особливостей клієнта.